Як на Андрія та в “М-Формації” життя вирувало

Трохи все з ніг на голову:-)
Не зовсім пояснюючи що до чого, починаю публікувати мої розповіді про тих людей, яких "читаю" останній рік. Які стали близькими та рідними моїм серцю та душі... І як я жила з ними останні 365 днів. Що вони значать для мене особисто та взагалі для цього світу:-)
...Що робити, коли роками звикла зустрічати свято Андрія у себе вдома, аж тут дізнаєшся, що вечір 13-го грудня застане тебе прямісінько на роботі? Правильно! Перенести свято на роботу! «А можна?», – несміло цікавишся. «Потрі-і-ібно!!!», – чуєш у відповідь з усіх боків. І процес починає не те що йти – летіти!

- Так! Вишиванки мають усі?
- А то!
- Шаровари? Чоботи?
- Знайдемо!
- Піч принесемо з дитячої бібліотеки.
- А калита?
- Калита – то святе. Нікому не доручу – пектиму сама.
- Тоді я – вареники!
- А я гриби принесу!
- Значить з мене – капуста.
- З їжею вирішили, але вона – не головне! Пісні! Знаємо?
- «Ой, у вишнееевому садууу!..»
- Ворожити любите?
- Олееено Володимирівно! Будь-лааасочка!
- Зрозуміло. Завтра – репетиція!

Приблизно так наша Олена «Мері Поппінс» Гринчук наповнила на кілька днів стіни рідної «М-Формації» духом Андрієвого свята. Розучили, наварили, приодягнулися – і такі вечорниці влаштували, що чути, мабуть, було аж до Універмагу. І знаєте, що хочеться сказати наостанок? Українські традиції – це справді красиво й круто! Наші пісні – найкращі, наші дівчата – найвродливіші, наші хлопці – просто супер, ну а «М-Формація»… «М-Формація» – це ЖИИИЗЬ!

... Хочу подарувати усім читачам трохи святкового настрою. А допоможуть мені це зробити світлини моїх дітей. Подивіться, які вони різні - зі своїми емоціями, вподобаннями та почуттями:-)

Миру та злагоди нам усім!