Досить рідко я зазираю на блог, аби глянути статистику відвідувань: цифри тішать - за місяць до 20 тис при повній моїй відсутності вже більше року. Але з тими цифрами присутні і мій сум, розгубленість і невпевненість. Що робити далі? Кидати це діло (о Боже, колись для мене це було на кшталт зради, дивувалася - як інші занедбують свої дописи?) чи знаходити час і писати? Якщо вибір паде на останнє, то як влитися знову у блогосферне життя? Адже за рік стільки прожито і як про це не згадати? Як взагалі розпочати нову сторінку - невже досить просто (але зі смаком) вискочити як чортеня з табакерки?Край ваганням поклав той самий Рома - колишній наш улюблений бібліотечний програміст, а в реалі "назавждний" друг родини. Одного разу в серцях вимовлене ним "Скільки можна вже нічого не писати!" принесло свої результати. Ось я - пишу.
Складна ця справа - на формат А4, у хронологічній послідовності викласти все те, чим жилося останній рік. Емоції, почуття та відчуття, усі страхи та приємні очікування - як передати їх?
... "Спригну" з цих складнощів:-) Навіщо робити собі нерви?
Для початку потішу себе і вас світлинами, люб'язно предоставленими все тим же Ромою "на почин" для нового мого блогожиття. А далі - далі писатимему. Для себе і для вас. Дякую, що стільки чекали)
Будьте завжди з посмішкою і в квітах)
.JPG)
Ура! я дочекалася. Таня прийшла. Ти надовго??? Чи назавжди?
ВідповістиВидалитиЯ сумувала.Але знала. що ти вернешся.
Обiймаю.
Ура, що не забула про мене)
ВидалитиЯк мовиться - "и снова он прилетел"))))
Дуже хочу назавжди) не вистачало любих блогоподруг!)
Тепер буду гуляти по блогам)
Таня,
ВідповістиВидалитиРада тебя читать! :)
Радію вашому поверненню!
ВідповістиВидалитиЯ і сама останні два роки мало уваги приділяю своєму блогу :( Але не хочеться втрачати читачів і шкода своїх зусиль та часу, витраченого на ведення блогу - тож тримаюсь із останніх сил:))