Диво-печиво

В один із «голодних» днів (це коли «ну дуже хочеться солодкого, але ти ж на дієті, маєш себе стримувати!»), під час обідньої перерви Спокусниця все ж таки вирішила зробити «партизанську» вилазку до найближчого магазину. Так… себе показати і трохи повитріщатися на новий асортимент:-) Виявилось, «порушення» було того варте! 

На прилавку, серед інших коробок, на неї чекало просто кулінарне арт-диво.

Вмить із дорослої пані, яка слідкує за своєю хвігурою, Спокусниця перетворилася на маленьку дівчинку – ласу до чогось смачненького та яка до того ж полюбляє (як усі діти) тішитися, відгадувати, фантазувати…

Пісочне печиво – хрумке та загадкове… Його приємно було роздивлятися, адже кожне мало свій візерунок, свій сакральний зміст. Звуки магазинного життя почали відходити на другий план, обличчя покупців – розпливатися, межи приміщення – розширятися, і Спокусниця відчула себе вже «не тут і не зараз»…Чомусь відразу на думку спав відпочинок у Закарпатті: свіжість тамтешніх лісів, кришталева прохолодна вода, величезна кількість чорниць, які були скрізь, і ранішні сутінки…

…Спокусниця купила 300 г цієї диковинки і поспішила на роботу, аби закарбувати крихких «героїв» у світлинах та знайти у мудрих книгах інформацію про майстерність пращурів.

Вона роздивлялася печиво: на одному без проблем можна було розпізнати риси знайомих осіб, на іншому фантазія могла дозволити собі розгулятися.

Лише одна печенюжка не давала їй спокою – малюнок не хотів складатися у конкретний образ. Лише десь на третій день осінило Спокусницю: та це ж…

А ви, любі читачі, можете дати відповідь – що це за дивне створіння?

Перелопативши величезну кількість літератури, Спокусниця лише і змогла що знайти наступну інформацію: в основу композицій праслов’янські майстри вкладали сюжети або символи, зрозумілі кожному – родючості, життя, щастя, добра, сил природи. Шукачка дізналася, що «фігурки тварин виконували функції оберегів або амулетів: так кінь був символом добра, щастя, його часто ототожнювали із культом Сонця; роги бика або барана – оберіг для дому і захист від хвороб, птах символізував кохання, любов». 

А ще було цікаво прочитати, що «особливою популярністю серед слов’янських майстрів користувався орнамент із двох птахів, які обернулися одне до одного спинками – тоді вони мали охоронну функцію, або обернених до центру композиції – то були символи любові та єдності. Символ дерева-вазона був надзвичайно поширеним ще у дохристиянські часи – як знак життя, а в християнському трактування отримав нове значення – символу вічного життя після розп’яття Христа.

Змійка, або змієподібні елементи – символ мудрості, спокуси і охорони водночас.

До нашого часу зберігся орнаментальний мотив лунниці, що мала різні форми – від простого півмісяця до півмісяця із з’єднаними кутами. На поверхні лунниці викладали вісімки – магічні знаки. Лунниця могла означати нерозривність, поєднання чоловічої (місяць) і жіночої (сонце) сутності; також вона була символом шлюбного обряду. 

Сонце зображувалося у вигляді розеток, багатокутних зірок та багатопелюсткових квіток». 

На жаль, Спокусниця вчасно не подивилася на виробника такого диво-печива, а більше до магазину його не завозили… Повертатися до свого, рідного, українського, навіть у солодощах – хіба це не чудово?