Своя доля та дорога 'Синього зошиту' Мирослава Дочинця

Іноді виходить балувати себе чимось для душі...

Минулого місяця купила собі і подрузі нову книгу Мирослава Дочинця "Синій зошит".

З покупкою вийшла смішна історія. Я попросила придбати книгу в Києві знайому молоду дівчину. Написала їй  у ВК: "Автор - Мирослав Дочинець. Синій зошит". Вона телефонує мені вже з Петрівки і питає: "Тьотя Таня, а синій зошит для якого класу купувати?" 

На жаль, молодь зараз не знає нових письменників... не хоче, не цікавиться...

Отже, переходжу до знайомства з синім зошитом для всіх поколінь.

По-перше,  дуже приємно, що у книзі використана графіка мого земляка - Сергія Танадайчука.

А по-друге, що не сторінка, то такі влучні слова - просто до серця доходять і знаходять свій відгук. 

Погодьтеся, скільки ми репетуємо, коли захворіємо, склиглимо -  за що це нам???

Ось і відповідь: 

Хвороби не бійся. Стрічай її, як дощ, котрий має щось промити; як спеку, яка має щось випалити; як вітер, що має дещо розвіяти. Наша природа, як і природа велика, має споріднені закони. Дні нездоровля можуть стати великими днями нашого життя. 

Про наші рідненькі недоліки. Як ми їх не те що обминаємо, а просто пестимо щодня... Натішитися не можемо.  (До речі, про недоліки:-) Я тут лінувалася набирати текст, то просто сфоткала сторінки книг. Вже вибачте, будь ласка) 

... маєте час - почитайте і про цвинтар та своє ім'я на серці...

Розділ "Вітаміни радости" мене просто вразив наповал. Про дозрівання України - краще і не скажеш. Влучно, вчасно, вільно...

Аби люди  всього дотримувалися... Наскільки нам усім легше б жилося... 

Ось якось так... Читайте, думайте, живіть за покликом  душі та Божими заповідями...