Іноді буває такий стан тіла та душі, начебто ти в очікуванні чогось несподіванного, незвичайного, але дуже приємного. Ти ще не знаєш, що має відбутися, що воно таке і з чим його їдять, але від того ця подія не менш бажана. А ще буває, що дивовижним чином співпадають, здається, незбіжні речі: чогось тобі (якій не дуже і смакує кава) раптово шаленно її хочеться, на сайтах, де просто не може бути і все тут, трапляються згадки про одну і ту саму книгу, скрізь - червоною стрічкою згадуються теплі історії. Про що? Та про каву ж, кажу вам!:-)
І ось тоді ти розумієш, якщо протягом декількох днів цієї книги не буде у тебе в руках, ти підеш сама на пошуки останньої. Ось саме тут на допомогу приходить Інет. Замовила. Чекаю.
Особистий кур'єр приносить тобі пакунок і...
Вони тепер мої, ці "Теплі історії до кави" від Надійки Гербіш. Історії, вечір, дощ і... чай з лимоном:-) Але так, навіть, цікавіше. Є з чим порівнювати і до чого прагнути зранку.
Це - анотація до книги:
У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.
Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.
Надійка Гербіш (Шевченко) – закохана жінка, вперта мандрівниця, письменниця й перекладачка, трохи фотографиня і трохи – кавова чарівниця. Живе в затишному будинку, вікна якого виходять на старовинний Збаразький замок, разом зі своєю родиною. Викладає «Історію світової літератури» й стверджує, що книжки й кава будуть навіть у Раю.
А це - мої враження:
Коли тобі до рук потрапляє нова книга, завжди хочеться її понюхати:-) Так-так, не дивуйтесь, мені здається так роблять багато поціновувачів читання. Дивно, але ця книга має незвичний типографський запах. Що це? Скоріш, за все - так пахне кава в Збаражі. В цій книзі все таке кавове. І фото, і колір тексту, і шрифт, і звісно історії.
В кожної з нас є десятки своїх історій, про які приємно згадувати... Але не кожна із нас має хист смачно це приготувати і подати людям.
Мені приємно було слідкувати за тим, що кожна тепла історія втілює закоханість у чоловіка. "Коли ти закохана в Чоловіка, то навіть Великий Шлях не може відволікти тебе від думок про нього".
"...Усі сідають у коло і говорять, звісно ж, про чоловіків-жінок. Ідеальних. Ти кажеш, що ідеальна жінка мусить вміти заварювати смачну каву. Я кажу, що ідеальний чоловік мусить мати гарячі руки. Ти не знаєш, що я вважаю тебе ідеальним чоловіком".
Молода письменниця, кавова чарівниця, дуже любить фотографувати. Тому й до кожного оповідання зробила свою фотоілюстрацію, яка передає зміст кожного конкретного оповідання.
У маршрутці, якою я кожного ранку добираюся до бібліотеки, крутиться ролік про милозвучність української мови. Знайомлячись з мовою написання "Історій", розумієш, що вчитися цій красі можна нескінченно, у Надійки вона легка і колоритна.
Трохи історії:
Наприкінці жовтня пройшли презентації книги молодої письменниці. Надійка Гербіш — уроджена тернополянка, мешкає в Збаражі. Її захоплення фотографією переросло в майстерність. Рівночасно відбулася як перекладач. Зокрема, їй належить переклад мемуарів Джорджа Буша молодшого («Ключові рішення»). Також вона була куратором перекладацької групи біографічної книги про Стіва Джобса (автор Уолтер Айзексон).
А ще «Теплі історії до кави» здобули перше місце на європейському конкурсі «Книга року» і купу чудових пропозицій на додачу.
Тепер "Теплі історії до кави" - №1 у топі мережі книгарень "Є"!
Ось така вона, сучасна українська література, до того ж смачна і запашна:-)
Авторка відкрита для спілкування на своєму блозі
"Мій мольберт". Смакуйте і зігрівайтесь разом із господинею.
Поки що Надійці "бракує слів, зате виручають сльози радості; поки просто тішеться, дякує Богові, Який збуває мрії; дякує чоловікові, який надихав є (і якому, до речі, присвячена книжка); найріднішим, які дуже підтримували..."
Закоханна Надійка приготувала "Теплі історії" саме йому, Коханому. Тепер виникає питання: а ми, що ми даруємо своїм Чоловікам?
...Можливо, саме після кави з Надійкою я полюблю цей напій і сама зможу подарувати вам щось тепле і запашне...
Танечко, читаю твою чергову "теплу історію". Кави забажалося. Та на ніч не ризикну. Засинатиму з думкою про ранкову чашечку :)
ВідповістиВидалитиДякую, пані Ольго:-) Я не помиляюся, що всі шляхи ведуть до Києва?:-) Ми ще поп'ємо з Вами кави?
ВидалитиЧекаю, Танечко. Кавою запаслася. :)
ВідповістиВидалитиНас буде багато:-) Приймете? Людям не вистачає спілкування...
ВидалитиАякже! Приїзджайте :)
ВидалитиЗацікавила та заінтригувала. Обмін цікавинками відбувся, ти не вважаєш? Сподівюсь, що після Володимира Лиса відкрию для себе ще й Надію Гербіш. А стосовно кави... Люблю цей напій, хоча останнім часом доводиться бути з нею обережною. А ще згадалась пісня "Чорна кава", що співав Назарій Яремчук. А що, може послухаємо?..
ВідповістиВидалитиДо Володимира Лиса я ще не добралася((( Але я бачу "мы имеем что сказать друг другу":-)
ВидалитиКаву, дивись, обережненько... по собі знаю
Стосовно пісень, в голові тиждень ця думка. Що, Галюнь, ти її зловила?