МІй замок дитинства визнано національною святинею

Кожна дитина мріє про свій замок. Ні, повітряні, - то були не для нас. Справжній, стародавній, із таємничими підземними ходами, своїми привидами і казковими історіями - саме такий був у нас, дітей "Качановки".  Район, в якому ми жили, мав свої закони, своїх героїв, а головне - свою фортецю, де ми могли днями грати у шукачів кладу, розвідників та козаків-розбійників. Кожна щілина, кожний закуток  був знайомий нам. Скільки разів ми вглядалися у віконця келїї, марно сподіваючись побачити там  якесь обличчя. Скільки разів  бігали дивитися, як у старій фортеці знімаюсь сцени кінострічок. Але були одні двері, за які ми не могли потрапити, і залишалось тільки фантазувати. Моя бабуся розповідала, що в свій час там був верхній храм  із неповторними  фресками на стінах та дивом  костьолу - органом. Наша місцева гордість  - монастир ордену босих кармелітів.  Якщо  дивитися на нього з боку річки Гнилоп'ять, то він нагадує добре укріплений середньовічний замок, а всередині цього замку знаходиться чудовий костел.

... 21 рік знадобився історії, а саме стільки тривала реконструкція верхнього храму, аби  таємничі двері  стали  відкритими для всіх бажаючих.  В Бердичеві відкрито та освячено оновлений верхній храм Санктуарію Непорочного Зачаття Матері Божої Діви Марії. Кармелітський Санктуарій - не лише гордість міста й області, а й центр католицизму в Україні. Саме тут зберігається знаменита на всю Європу ікона Матері Божої Бердичівської.

Перший камінь костелу було закладено ще у 1634 році. Історія храму була цікава і дуже непроста протягом всього часу. В роки Другої світової війни на його території знаходився концтабір, в якому фашисти розстріляли 960 євреїв. У 1989 році віруючі з Бердичева під керівництвом та за підтримки місцевих священників Бернарда та Амброзія Міцкевичів підняли клопотання про повернення костелу. Протягом 17 місяців на подвір’ї храму відправлялися Божі служби з молитвами про віддання святині віруючим. 15 листопада 1991 року парафії було передано верхній костел, розпочалися ремонтні роботи...

І ось суботній вечір  9 червня 2012 р. я провела у  гостях  у Мріїі свого дитинства...

 

... Три з половиною години  пролетіли непомітно. Емоції від перших відвидин верхнього храму у кожного присутнього залишаться  спокоєм та умиротворенням в душі. На жаль, фото, яких зроблено сотні в  цей день, не можуть передати незвичайну  атмосферу свята... 

Більш докладніше на сайті ТРК ВІК