Усі на майстер-клас! Лялька-мотанка завітала до бібліотеки

Мені здається, що навіть  дорослими ми  пам'ятаємо  своїх  перших ляльок. В когось це були досить простецькі іграшки із ЦУМу,  комусь привозили у подарунок німецьких пупсів, хтось полюбляв м'ягкі  іграшки. Але вони були наші, найулюбленіші... Коли Спокусниця готувала сценарій до проведення Масляної у стінах бібліотеки і  траплялися різні перешкоди на її шляху, тоді вона і згадала про обереги...

 А відповідно і про  дивовижних майстринь дитячого садочка № 4 - Ларису Михайлівну Гопчук та логопеда Олену Миколаївну Прищепу, яка відомі  у місті тим, що виготовляють дивовожних лялечок-мотанок. І так затотілося відвідати майстер-клас з цього виду мистецтва! Замислено - зроблено! У гості на Масляну до нас завітали чарівні жінки. Знайомтесь:

 

 Справжня україночка: чорноброва, карі очі, щира посмішка - Лариса Гопчук.

та її колега - молода, сучасна, тендітна пані Олена Прищепа.

Про відкриття  незвичайного музею я вже розповідала у пості "Що таке народна лялька?". Ви маєте змогу ще раз передивитися відеосюжет - прямий репортаж із дитсадка.

Обереги, рід, жіночий початок, Берегиня - кому, як не нам, жінкам краще знати про це?  Можливо тому, присутні на заході жінки, із великою зацікавленністю були одночасно і глядачами, і учнями цього незвичного майстер-класу.  Майстрині наголосили на тому, що всі ляльки робляться із природного матеріалу: бавовни, льону, можливе використання шишок, качанів кукурудзи, дерева. І найголовніше правило - ляльки робляться без застосування ножиць та голки. Вся тканина тільки рветься руками. Голку можливо використовувати тільки при пошитті одягу та оздоблень  іграшки. Ніяких вузлів плести не можна.

Все починається з малого. Зернятко, маленька лялька-пеленашка. Ось вони які...

А ось так ми вчилися їх робити...

 І що у нас вийшло...

Лялечок-пеленашок робили у родині найпершими, подружжя клало такий оберіг  у кроватку, аби з'явилася дитинка. 

А потім була цікава розповідь про історію, про різновиди цих сакральних  іграшок. Ось, наприклад, мотанки бувають:

 Нерозлучниками

Особливість таких ляльок у тому, що в них одна рука, яка і поєднує молодят. Така іграшка є прототипом сучасної ляльки, яку саджають на весільну машину. У давнину нерозлучників прив'язували до возу і якщо хтось бажав молодятам лиха, то це все переходило у ляльок, а пара залишалась щасливою і  жила без бід.

  Семиручка

Така лялька, як правило, означала жіночу сутність і свідчила про те, що жінка повинна встигати зробити декілька справ. Ну майже, як ми - все робимо одночасно:-) Такий оберіг чіпляли на кухні, поближче до печі. 

Лялечка-утішниця

Таку забавлянку ховали в скриню, тобто щодня дитинці не дозволялося нею гратися.  Виймалася іграшка тоді, коли дитина плакала. На ручки їй вішалися цукерки, маля гралося лялькою, з'їдало  солодощі і утішниця ховалася.

 Так звані забавлялки

Їх дуже легко можуть сплести навіть дітлахи. Таких ляльок в хаті було декілька, їх можна було підвішувати.

Зерновушка

Головним у родині, звичайно, був хліб. Ця лялька-оберіг символізувала щедрість врожаю і забезпечувала родині достаток.

Травяниця

Ця лялька подібна до сучасної аромотерапії: у спідничку клали запашну траву на свій смак і пристосовували біля ліжка, аби вдихати запах зілля.

Лялька-спіралька, або лялька-безкінечність

Символізує Всесвіт...

 Ляльки-лихоманки

В'язалися найстарішою жінкою у родині на Різдво.  Кожна лялька означала хворобу, яку має член родини. Цілий рік лихоманки  висіли біля печі, а потім спалювалися. Таким чином хвороба відступала.

Найголовініша лялька  - це лялька-мамка

Зазвичай її робили з лялечкою на руках і у колі дітей.Таку ляльку мати дарувала заміжній доньці, аби та завагітніла. Жінка клала її під подушку і з часом у сім'ї з'являлось маля.

А ще на виставці в нас була - так звана "Шевченківська Катерина"...Звичайно, це дівчата жартома придумали їй таку назву. Дуже схожа на знедолену героїню Шевченка. Вона, бідненька, сором'язливо стоїть у лівому куточку, похиливши голівоньку... 

А це сама виставка мотанок...

Після такого цікавого та змістовного майстер-класу ми частвували наших гостей чаєм та домовлялися на повторні зустрічі. Адже маю надію, що ви, мої читачі, із часом неодмінно завітаєте у гості до Спокусниці і захочете самі прийняти участь у таких заняттях.:-) Чи не так?

Я щиро вдячна завідувачці ДНЗ № 4 "Берегиня" Світлані Чумак  за розпочату добру справу, за повернення до традицій і за творчих працівників. Натхнення Вам і  Божого благословення!