Рассказ 5:"Андрію, Андрію, Коноплі сію, Спідницею волочу, Заміж вийти хочу"

Якщо ви почули такі слова:
"Ой, на горі на току курчата чубаті,
а на нашій на вулиці дівчата горбаті. 
Куди йдуть, губи дмуть, кирпу задирають, 
а як баньками лупнуть, то собак лякають" -

це розпочинається Андріївський вечір. Як  на Андрія в дитячій бібліотеці влаштували вечорниці, розповість відеосюжет від ТРК ВІК.

Зала дитячої бібліотеки днями перетворилася на справжню українську світлицю: з піччю, глечиками та балакучими кумоньками. Це бібліотекарі спільно з учнями п’ятої школи влаштували вечорниці на Андрія. Щороку, розповідають у закладі, тут намагаються проводити народознавчі години до одного свята різдвяно-новорічного циклу, аби не втрачався зв’язок поколінь.

Алла Печковська, бібліотекар читальної зали дитячої бібліотеки: «Багато дітей уже не мають своїх дідів-прадідів у селах, а в бібліотеці мають чудову можливість усе побачити, відчути дух свята, підняти настрій. Сподіваюся, що сьогоднішній захід не пройшов марно, надав яскравості передріздвяним святам і вніс нотку святковості та народності».
Доки дівчата місили тісто на обрядові коржики – балабушки – господиня повідала молоді історію свята. Андрій був одним з перших, хто послухався і пішов за Ісусом Христом, тому його ще називають Первозваним. 

У давнину на Різдво Андрія з нетерпінням чекала молодь, бо вірила, що цього вечора майбутнє стає менш таємничим і його можна легко передбачити. Тому дівчата збиралися на вечорниці і починали ворожити. За допомогою різноманітних гадань можна було дізнатися, коли юнка вийде заміж, за кого, хто за професією буде її наречений та навіть як його зватимуть.
Ольга Поліщук, учениця 9-А класу ЗОШ №5: «Завдяки таким заходам ми дізнаємось про українську культуру і традиції. Дізнаємося, як наші бабусі проводили вечори та виходили заміж».
Вікторія Савелюк, учениця 9-А класу ЗОШ №5: «На свято Андрія дівчата ворожили. Сучасні дівчата також ворожать. Я особисто ще ніколи цього не робила, а сьогодні дізналася кілька способів. Думаю, що спробую».
Також андріївський день був справжнім роздоллям для хлопців, коли можна було досхочу жартувати. І їм за це нічого не було.
Віктор Орашкевич, учень 9-А класу ЗОШ №5: «Хлопці повинні були їсти калиту, піднімати дівчатам настрій, танцювати та веселитися з ними».
Ну і що ж за андрієве свято без калити? Хто з юнаків подужає її шматок, не засміявшись, відкусити, того віночком прикрашали, а хто ні – того сажею мастили. Вечорниці завершувались разом із третіми півнями, а вранці господарі, чиї доньки були на виданні, вирушали шукати по селі свої ворота, або знімати їх з дерева – такими були наслідки парубочих пустощів. І ніякі це не вигадки, кажуть організатори свята, так насправді було. Так колись жили та розважалися наші пращури.
Алла Печковська, бібліотекар читальної зали дитячої бібліотеки: «Коли я була малою, то пам’ятаю, як у мого дідуся винесли ворота на високу грушу. Який каскад неповторних українських виразів лунав, поки він їх з 10-метрової висоти зняв! Якщо десь по селах ці вечорниці збереглися, то цим треба пишатися, бо без коріння немає народу. Треба наше коріння берегти, підживлювати та використовувати усе те, що ще збережено».

Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков