Цыплят по осени считают, або перший фотоконкурс "Бердичів читаючий" має своїх переможців

"Цыплят по осени считают" - саме так думали ми, організатори першого у місті фотоконкурсу "Бердичів читаючий".  Адже не всі пташенята, куплені літом, виживають до осені:  хтось із них загине у нерівному бою, хтось просто не виживе, тому що слабеньке. Ну а ті, хто перетвориться  у гарних курок та півників, будуть радіти життю на утіху господарям. Чи прижеветься конкурс у нашому місті? Чи отримаємо ми ті результати, на які очікуємо?   Ось чому координатори конкурсу не проявляли попередньої  радості від перших фотографій, які  надходили до бібліотеки. На жаль, не стільки вже і багато робіт було представлено, як хотілося б,

Але  добру справу започатковано і маю надію - буде продовження цій історії, буде!

Отже, в Бердичеві осінь і пора підводити підсумки.

Як відбувалося нагородження переможців, в сюжеті  ТРК ВІК.

«Бердичів читаючий» підвів підсумки…

Близько місяця відвідувачі центральної бібліотеки і усі бажаючі могли переконатися або ж довести самі, що Бердичів є містом, в якому дружать із книгою. Організатори конкурсу «Бердичів читаючий» вирішили, що у даному випадку підтвердженням любові городян до друкованого слова стане… фотографія. Директор бібліотеки Людмила Лисюк, підводячи підсумки конкурсу, зауважила: звісно, враження – річ суб’єктивна, але не було жодного випадку, аби хтось пройшов повз експозицію, не зупинившись, а особисто вона щоразу відкривала для себе вже побачені фото по-новому. Згодні із нею і координатори проекту.

Роман Дрижук, координатор проекту, учасник конкурсу: «У наш час люди, особливо молоді, мало приділяють часу читанню, надаючи перевагу ТБ й інтернету. Ми хотіли залучити до читання якомога більше читачів, адже друковане слово завжди було головним джерелом знань.»

Організовуючи «Бердичів читаючий», розповідають працівники бібліотеки, їм, серед іншого, було важливо і те, щоби в ньому взяли участь люди абсолютно різного віку і роду діяльності. І не може не викликати приємності те, що так воно і вийшло. Поряд із роботами професійних фотографів розташовувались фото студентів, педагогів, свої фотовитвори приносили діти і просто постійні користувачі бібліотеки.

Валентина Сливоцька, учасниця конкурсу: «Це дуже цікавий проект і я з радістю взяла у ньому участь. У кожній сім’ї, думаю, є безліч фото, де людина зображена поруч із вірним другом – книгою. Книга супроводжує нас все життя, без неї і нецікаво, і невесело, не так оптимістично. Книжна допомагає жити, дає відповіді на багато запитань. І взагалі бібліотека – храм для нашої душі.»

Для підведення підсумків спеціального журі не обирали: на столі біля експозиції лежали аркуші, на яких і бібліотекарі, і відвідувачі закладу могли написати назву фото, що найбільше припало до душі. Переможцями у п’яти номінаціях – «Я і книга», «Родинне читання», «Випадковий кадр», «Гумористичне фото» та «Читаємо з пелюшок» – стали, відповідно, Валентина Сливоцька, Олександр Очаківський, Петро Петровський, Дмитро Іванов та Роман Дрижук. Приємним додатком до грамот стали призи: фоторамки, альбоми, цукерки. 

Петро Петровський, учасник конкурсу: «Фотографии, которые размещены на стенде, думаю, все заслуживают внимания. В каждой есть какая-то изюминка. Не часто увидишь сегодня читающего человека, а здесь выбраны такие редкие кадры…. Впечатления от конкурса самые что ни на есть приятные: в нем принимают участие люди, а значит в них есть стремление к чему-то.»

Тих, хто не зважився виставити на широкий загал свої твори, або ж просто не знав про те, що триває конкурс, його організатори заспокоюють: подібні проекти проводитимуться й надалі. По-перше, люди не повинні рвати зв’язок із книгою, по-друге, місто повинно знати свої таланти.

Роман Дрижук, координатор проекту, учасник конкурсу: «Думаю, вони побачать, що, дійсно, коли робиш внесок у щось, у у даному випадку, виставляєш свої фотографії на широкий загал, то це досить приємно. Приємно було бачити, коли до нас заходили люди, дивилися на роботи, коментували їх, ділилися своїми враженнями.»

Валентина Сливоцька, учасниця конкурсу: «Я закликаю усіх – у веселу хвилину, скрутний час, коли охоплює радість чи розпач і безнадія – приходити до цього світлого будинку у центрі міста. Тут на вас чекають добрі друзі – бібліотекарі і книжки.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш 

ТРК ВІК