Гей не дивуйтесь добрії люди, що то за диво в нас є!

... Дар до перевтілення Мамая
в кожному із нас з дитинства є.
На майдані, чи біля дороги,
він сидить дотепний у віках,
підібгавши попід себе ноги
і тримає кобзу у руках.

Все літо думала зробити “прямий репортаж” із району Червоної Гори. І все, як-то кажуть, ні руки, ані ноги не доходили. Як задощило, надумалася-попросила колегу зробити фотки, а сама сіла описати красу дивну, яку сам, завдяки фантазії, творчому натхненю та умілим рукам створив мешканець цього району. 

Звичайно, такий свій мальовничий куточок України з елементами казки могла випестити лише людина, закохана в рідний край. Була здивована, коли дізналася, що так творчо живе своїм “детищем” росіянин Олександр Новіков. І в той же час впевнилася: правильно обрали тему проекту в бібліотеці: розвиток і зберігання традицій, культури чотирьох народів Бердичева. І якщо ми, мешканці Бердичева, будемо пам’ятати і зберігати їх, то і місто наше буде процвітати. 

Але повернемося до казки... 

У тихому куточку є як і всі елементи української садиби: парканчик із глечиками, колодязь із журавкою, лелеки у гнізді; так і герої українських казок: Котик-братик, Царівна Жаба, козак Мамай.....
Звили гніздечко лелеки...

Коли настане осiнь золота,
I тихий дощ росзпустить своi коси,
Впаде перо з лелечого гнiзда,
Впаде перо в останнi лiтнi роси.

  
Казкове Яйце-райце...

Золота черепаха...

Черепаха несла воду-
Зачепилась за колоду.
Хоч біда і невеличка-
Треба знову йти до річки!

Ну  майже красуня -  Царівна-Жаба...

У ставочок, як в люстерко,
задивилась жабка:
— Ой, яка ж струнка постава,
граціозна лапка!
Очі виразні, булькаті,
вирячені в міру,
ще й бородавки розкішні
укривають шкіру.

Красень мухомор...

Аж на море, аж на море 

від’їжджають мухомори. 

Проводжати на перон вийшла вся околиця. 

Їде тато-мухомор, мама-мухомориця,
а за ними дружно в ряд двісті мухоморенят – 

всі сміються, задаються, мухоморяться!

Півник Петя...

 Півник зранку в курнику
Будить всіх: ... Ку-ку-рі-ку!
Відчиніть скоріш віконце -
Хай у хатку ввійде сонце!
Досить спати на бочку!
День настав: Ку-ку-рі-ку!

І за цим всім спостерігає  Котик-Братик...

Котик-котик  миє  хвостик,
Він  збирається  у  гості.
Котик  вушка  свої  миє,
Котик  миє  свою  шию.
В  гості  кіт  піде  до  киці,
Будуть  в  киці  вечорниці.

А ось і саме хазяйське подвір’я...  

Не забувай батьківського подвір’я,

Коли ти зовсім був іще малим.

І в мами все питав за те сузір’я,

«Чумацький шлях… хто їздить, мамо, ним?» 

Довго казка мовиться, а добрі справи ще  довше  пам’ятається...  Добро і  тепло, яке  дарує куточок "Красногорської"   казки...