Мати все, або втратити неіснуюче...

Закінчила читати роман Люко Дашвар «Мати все»…Якось характерно, що читалось у негоду: всі ці дні йшов дощ… Погода, я вам скажу, додає фону читанню. Все, начебто, «в тему»…
Багато творів чекають на свій куточок у серці, але після цієї книги хочеться перепочити душевно і розставити все по своїх місцях…
Роман написаний трохи своєрідною мовою… Але це лише спочатку…Потім не помічаєш абсолютно нічого….тому що сам сюжет затягує неймовірно…
Читала в інеті, що роман створений на реальних подіях. А й дійсно… Хіба у нас, людей, щось є таким, що не можна уявити?
Після перших глав не вірилося у те, що все відбувалося насправді…Потім розумієш, що стикаєшся з подібними історіями день у день. Просто «близькі» неймовірності нічим вже не вражають, а тут таке (!) коїться…
Заможна родина лікарів: столична еліта, інтелігенті люди, дружня сім‘я. Хворий син Платон, навкруги якого обертаються всі світи - і матері Іветти, і няньки Ангеліни, сестри Ліди, і навіть зятя Стаса…. У кожного з них свої таємниці, «свій скелет у шафі», свої страхи і нездійсненні мрії… Нав’язана Іветтою всім відповідальність за життя Платона, що з часом стає боротьбою за першість опікувати божевільного. Любов та ненависть, бідність та багатство, сповнені людяністю душі та закоренілою черствістю. Стосунки, що, начебто, купляються за гроші і вчинки, які не оціниш жодними скарбами…
Всі герої сильні кожен по-своєму: впевнено сказати, що Іветта – неймовірна «залізна» жінка, а Ліда – слабка тютя, не можу... Чи Станіслав безхребетний зять? Ні, це зовсім не так, як здається напочатку… Мені до вподоби те, що героїв показано з різних боків: вони не здаються повністю позитивними, або такими, що викликають виключно огиду. Кожен показаний звичайнісінькою людиною: зі своїми примхами, недоліками та сильними сторонами. Радує те, що саме Стас наприкінці історії виявився напрочуд «людяною людиною». Але я хочу, аби ви самі дали оцінку героям. Можливо це будуть зовсім інші характеристики. У деякій мірі книга допомагає знайти себе… Знайти відповіді на особисті питання і дати оцінку своїм вчинкам… Переглянути своє життя…
Як часто буває: книга тільки розпочала своє дійство, а вже знаєш чим все закінчиться… Люко Дашвар тримає читачів у тонусі і майже кожна глава дивує своєю розв’язкою.
Сьогодні вночі перегорнуто останню сторінку: я вкрай збентежена, трохи розлючена, налаштована дещо сентиментально і звичайно сповнена подяки автору. Цей роман став для мене книгою-пошуком...

Маємо можливість прочитати твір тут  і ось тут.

Можливо, Вас зацікавить інтерв ’ю  з письменницею Люко Дашвар

І цікава відеопрезентація книги