Останнє кохання Оноре де Бальзака

Оноре де Бальзак, завітайте, месьє, у Бердичів! 

Завітайте до нас по одній з Ваших вічних доріг. 

У костьолі, отут, а не в пишних салонах столичних, 

Світ пізнав наяву неповторний «бальзаківський вік».

Завітайте, месьє! Вам цей шлях і відомий, і звичний 

Від альпійських долин до медових поліських окрас. 

А вже звідси, дасть Бог, доля знов у Верхівню покличе, 

Де в маєтку своїм пані Єва чекає на Вас.

Завітайте як гість, як хороший і давній знайомий, 

Ми запросимо Вас до гостини на щедрий обід. 

Поговорим про все… Де потрібно, розставимо коми, 

Щоб зостався в серцях незабутній і радісний слід.

                                                                           Анатолій Кондратюк

«Оноре де Бальзак венчался в Бердичеве», - промовляють неодноразово герої драми А.Чехова «Три сестри», вплітаючи в контекст п’єси своєрідний струмінь романтичного кохання між великим Бальзаком і Евеліною Ганською і в той же час підкреслюючи велич відомого міста.

 …Знаменною віхою в житті Бальзака став 1831 рік: роман «Шангренева шкіра» приніс йому світову славу. Звідусіль письменник почав одержувати багато схвальних відгуків. Але найбільше зворушив його лист Евеліни Ганської – невідомої графині з України. Так зав’язалося між ними спілкування. А коли Ганська перебувала за кордоном, письменник познайомився з нею особисто. 

Нарешті відважився на далеку подорож до своєї «Північної зірки», як Бальзак писав у своїх щоденниках. На Україну славетного французького письменника привели почуття до Ганської.

«…Україна починається з Бердичева, - зауважував великий француз, вкладаючи в ці слова свій, тільки йому відомий зміст. – Все, що я бачив до того, нічого не варте…» 

Вперше мандруючи в Україну, Оноре де Бальзак вирушив із Парижа у вересні 1847 року. Він їхав через Брюссель, Кельн, Ганновер, Берлін, Краків, а далі – через Броди, Родзивилів, Корець, Звягель, Житомир і Бердичів. Тогочасне місто справило на нього сумне враження: маленькі похилені будинки ніби «танцювали польку». 

…Бальзак неодноразово бував у Бердичеві. Місто в ті часи порушило клопотання перед царським урядом Миколи про заснування думи та магістрату. Адже Урядовий Сенат Російської імперії ще 8 серпня 1801 року визнав Бердичів комерційним містом європейського визначення. Власті Петербурга вважали, що місто «великими своими успехами принесет пользу государству и честным людям немалую». Бердичівляни вимагали відмежування міста від Житомира і приєднання його до Махнівського повіту Київської губернії… 

«Я побачив деяку подобу Лувра або грецького храма, позолоченого сонячними променями, який височить над долиною, над третьою долиною, яку я спостерігав після кордону». Так писав Оноре де Бальзак у вересні 1847 року до Парижа, ділячись своїми враженнями від Верхівні, куди він щойно приїхав з далекої Франції, і про яку так багато думав. 

За цими рядками стояли п'ятнадцять років життя і творчості геніального романіста, так або інакше зв’язаних з Україною і Росією. І кожний, хто любить і читає твори цього велетня французької і світової літератури, знає, що українська сторінка біографії Бальзака – одна з хвилюючих в його кипучій творчій діяльності і житті. 

…Йшли роки. Бальзак жив і працював над новими творами у далекому Парижі, але думки його часто линули на Україну, до Верхівні, до маєтку Ганської. 

…І ось – 15 березня 1850 року. День, на який Оноре де Бальзак чекав вісімнадцять років. Того пам’ятного дня, о сьомій ранку, в бердичівському костьолі святої Варвари, яка за висловом Бальзака «блискотіла від талого снігу і гриміла від передзвону дзвонів», граф-абат Озаровський благословив шлюб відомого французького письменника з графинею Ганською.

З цього приводу Бальзак писав у листі своїй давній приятель ниці: «У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате в мене буде найясніше літо і найтепліша осінь». 

Бердичів. Костел св. Варвари. Пам’ятка архітектури 1826 року.
Окрім цікавої архітектури, цей невеликий костел відомий тим, що тут вінчалися видатний французький письменник Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська.

Але це залишилося тільки мрією. Не судилося збутись найкращим сподіванням. Через чотири місяці після запізнілого одруження перестало битися велике, добре серце Оноре де Бальзака. 

Для нас, бердичівлян, ім’я і творчість Бальзака близькі і дорогі тому, що його життя пов’язане з нашим містом. Сотні людей їдуть до Бальзака у Верхівню. І кожному, хто хоч раз побував там, здається, що побували в гостях у генія. 

Бердичів. Пам’ятна дошка на костелі св. Варвари.
На дошці - напис:
"В костьолі Святої Варвари
2 березня 1850 року вінчалися
Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська".

 Вам буде цікаво переглянути наступний матеріал:

Слідами закоханого Бальзака до Бердичева