Таки да, Бердичев...

Я запрошую усіх до містечка, яке знає світ. Під час віртуальної екскурсії Бердичевом ви відвідаєте Монастир Босих Кармелітів, званий інакше «Фортеця Пресвятої діви Марії», де зберігається копія знаменитої чудотворної ікони Божої Матері Бердичівської. Під час прогулянки історичним центром Бердичева почуєте історію підземель, дізнаєтеся про багато цікавих особистостей, батьківщиною яких був Бердичів.
І, звичайно, під час відвідування костелу Святої Варвари, де в 1850 р. повінчалися Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська, почуєте відому всій Європі love story.

«Єврейським Парижем» називав Бердичів Шолом-Алейхем. Тарас Шевченко у своїй «Малій книжці» згадує Бердичів так:
І тихнуть Божії слова,
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.

Бердичів - найкраще місто на Землі!

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери територія, на якій розташоване місто, була заселена. На ній виявлені останки людей періоду бронзи та двох поселень Черняхівської культури. На початку XV сторіччя великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість Путилівському та Звенигородському наміснику Калинину, помісний якого Бердич заснував хутір, що з часом став називатися Бердичевом. Під час визвольної війни 1648-54 рр. він був здобутий полками Богдана Хмельницького. 1703 року полковник Семен Палій розбив тут польське військо. Коли Правобережна Україна увійшла під протекторат Росії, Бердичів став містечком Житомирського повіту Волинської губернії. На той час у місті діяли дві шовкові фабрики, шкір завод, цегельня, пивоварня, млини, набули поширення різноманітні ремесла, інтенсивно розвивалася торгівля.
Цьому сприяло вигідне розташування міста на перехресті шляхів із Західної Європи у Росію й надане йому 1765 року право щорічного проведення десяти ярмарків. Сюди приїздили купці з Галичини, Прусії, Туреччини, Австрії, Києва, Чернігова, Москви. Річний обіг торговищ, які проводилися в Бердичеві, перевищував 20 мільйонів карбованців сріблом.
У XVІІІ – XІX сторіччях Бердичів за чисельністю населення був третім містом в Україні після Києва та Одеси й однім із найбільших міст у Російській імперії за числом євреїв. Недаремно його називали «Єрусалимом Волині». Наприкінці XVІІІ сторіччя Бердичів стає одним із центрів хасидизму в Україні. З 1937 року набуває статусу районного центру Житомирської області.
1627 року київський воєвода Януш Тишкевич заснував кляштор, а 1630 року подарував фортецю-монастир ордену Босих Кармелітів. 1998 року в костьолі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, ікону якої освятив і коронував Папа Римський Іоанн Павло ІІ.
У 1843 році заможні мешканці звернулись до уряду з проханням надати Бердичеву статус міста, адже ще в 1801 році Сенат визнав Бердичів "коммерческим в Европе местом".. Зокрема у зверненні вони писали: "У числі природних багатств покладається природний розум жителів. : " Он большими своими успехами принесет пользу государству и честным людям немалую".
Ще одна пам’ятка архітектури – костьол Святої Варвари, споруджений у 1759-1781 роках. В ньому 18 березня 1850 року великий французький письменник Оноре де Бальзак брав шлюб з графинею Евеліною Ганською. Напівлегенда-напівбувальщина розповідає, що після вінчання Оноре де Бальзака з Евеліною Ганськоюою біля стін костелу Святої Варвари відбулася одна цікава розмова. Старий бердичівський кравець поцікавився, де мосьє пошив свій сюртук. Почувши у відповідь, що мосьє Бальзак пошив сюртук у Парижі і уточнивши, яку відстань розділяє два міста, кравець із здивуванням резюмував: «Подумати лише, так далеко від Бердичева, а шиють дуже пристойно».
Наступна наша зустріч буде романтичною: я запрошую вас здійснити унікальну подорож, де ви почуєте історію кохання відомого письменника, доля якого була пов'язана із Бердичевом.