Колись виготовляти ляльки уміли в кожній родині. Цим ремеслом зазвичай займалися бабусі та матері. Бо лялька призначалася для дівчинки і мала, відповідно, жіночу природу. Iграшки були з полотна, льону, соломи, дерева, глини, тіста, сиру, плодів. Такі ляльки не шкодили здоров'ю дитини, а навпаки розвивали її духовний світ.
Сьогодні ж традиція виготовляти ляльки у кожній родині втрачена. Натомість батьки, рідні та хрещені, родичі дарують дітям пластмасові та гумові іграшки.
Але мало-помалу повертаємось до джерел народного буття, до традицій і звичаїв. Прекрасний символ і водночас чудова іграшка, історія якої нараховує тисячоліття, лялька-мотанка виникла на теренах нашої держави ще в часи пізнього палеоліту, як сакральна річ.
В останні роки дуже популярними стали ляльки-мотанки. Їх можна побачити в кожному сувенірному магазині, а влітку майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки є невід’ємною частиною чи не кожного фестивалю. У Бердичеві в одному із дитячих садочків відкрився незвичайний музей народної ляльки.
«Тварина насичується, людина їсть, розумна людина уміє харчуватися», — говорив відомий учений-фізіолог Брілья-Саварен. Кулінарія – десята муза людства. Вона невідривно пов'язана з кожним із нас. Хтось любить готувати, хтось любить смачно поїсти, а хтось і те, і інше. Чимало відомих людей присвячують себе цій справі. Сьогодні про їжу написано багато статей і книг. Жодного людського життя не хватить перечитати всі кулінарні записи про приготування їжі.

...Полгода назад, разочаровавшись в сетевых форумах как форме общения, я попала по чьей-то ссылке на сайт блогеров. И осталась там, кажется, надолго.
Одни рассматривают блог как некий литературный проект. Другие ведут обычный дневник, записывая события дня, смешные моменты, услышанный анекдот, выставляя фотографии воскресной вечеринки и прогулок в парке с семьей. Третьи выплескивают накопившиеся проблемы, обиды и желчь. А четвертые создают себе вымышленный образ, и со временем прочно вживаются в него.
Некоторые блогеры стараются в журнале казаться себе и другим лучше, чем они есть на самом деле, приукрашивая обычные события. И это совершенно нормально - многие люди заслуживают больше, чем имеют, просто у них нет возможности это получить; блог позволяет превратить мечты в реальность, хотя бы виртуальную. Существует множество поэтических, художественных и кулинарных блогов - и это прекрасно: столько талантливых личностей получили, наконец, возможность поделиться с миром своими работами...
…А вообще-то блог - единственное место, где я могу побыть сама собой. Никто из моих личных знакомых о существовании блога не знает, это дарит пьянящее ощущение безнаказанности.
В реальной жизни, к сожалению, много притворства: нужно соблюдать приличия, улыбаться, быть вежливым, громко высказывать интерес к чему-то нестерпимо скучному и восхищаться всякой ерундой потому, что так принято, так положено. А в сети всего этого не нужно. К тому же никто не знает, пишу я о себе настоящей или же попросту сочиняю.

                                 Горац Евгения «Пища Мастеров»