До Бердичівської святині - з усього світу

17 липня Бердичів перетвориться на місце, куди відчути присутність Пресвятої Діви Марії та поєднатися з Богом зійдуться тисячі людей з усього світу: біля стін Кляштору Босих Кармелітів вклоняться Іконі Матері Божої Бердичівської. У ХVII ст. Ікону було оголошено Чудотворною, 255 роки тому відбулася Її коронація.

Храмове свято на честь річниці коронації Ікони Матері Божої Бердичівської неодмінно відбувається за участі представників вищого католицького духовенства, які приїжджають до Бердичева, щоб вклонитися святині.
Молодь і люди середнього віку, миряни, монахині і священики – для багатьох  це вже не перше паломництво. Кожен прочанин має свої причини щороку вирушати у дорогу. Одні йдуть молитися та випрошувати благодаті для себе, інші – молитимуться за інших.
Вже понад 10 років Бердичівська Мадонна має новий лик, освячений Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Тисячі людей вірять у його благодатну силу. Вважається, що лик Діви Марії чудодійним способом впливає на фізичний та моральний стан людини.

Довідка:
Бердичівський санктуарій ще за часів Речі Посполитої був центром, який збирав паломників. В XVIII - XIX століттях бердичівський монастир був на українських землях не тільки центром релігійного життя та культу Пресвятої Діви, але також вагомим культурним та благодійним осередком.

Бердичівський монастир босих кармелітів в Україні був заснований київським воєводою Янушем Тишкевичем у 1630 році в знак подяки за звільнення з татарського полону. Започаткування чернечого життя у монастирі та посвячення нижнього костелу в ім'я Непорочного Зачаття Діви Марії відбулися 22 липня 1642 року. Літургійне богослужіння здійснив київський єпископ Андрій Шолдрський. З нагоди цієї урочистості фундатор подарував для костелу ікону Матері Божої Сніжної, написану в XVI столітті у стилі Одигітрії. Ця ікона була у великій пошані в родині Тишкевичів, з котрою остання пов'язувала багато отриманих благодатей.
Вшановування ікони набувало розмаху, а велика кількість віруючих свідчила про особливі благодаті, отримані від лику Пресвятої Діви Марії. Чудесно зцілений був також київський єпископ Станіслав Заремба. Після ознайомлення з належною документацією щодо значної кількості чудес за заступництвом Пресвятої Діви Марії, 23 травня 1647 року він видав офіційний документ, в якому оголосив ікону Матері Божої Бердичівської чудотворною. Це стало початком довгої традиції паломництва до Санктуарію.
В І половині XIX століття золоті корони, які оздоблювали ікону Матері Божої Бердичівської, були вкрадені. На прохання кармелітів щодо повторної коронації, Папа Пій IX переслав нові корони. Повторну коронацію здійснив 6 червня 1854 року єпископ Каспер Боровський.
Десятки років древнє місто Бердичів, що розташувалось майже на 200 км західніше від столиці, замовчувало про існування чудової пам’ятки культури та духовності й пов’язану з нею легенду, що зберегли і донесли до наших часів ченці Ордену Босих Кармелітів. А зветься вона Санктуарій Матері Божої Бердичівської. Історія цього духовного осередка своїм корінням сягає у сиву давнину, у той час, коли наші пращури ще керувалися високим почуттям честі й гідності. Розпочалася вона на початку ХVІІ століття, коли воєвода й генеральний староста Київського краю Ян Тишкевич передав свій замок та земельну ділянку в Бердичеві ченцям Ордену Босих Кармелітів для будівництва монастиря за своє визволення з татарського полону. А сталось ось що.
Перебуваючи у полоні, Яну Тишкевичу приснився сон, у якому якісь монахи, яких він досі ніколи не бачив, молилися за його визволення. У тім же сні він побачив свою померлу матір, яка просила його заприсягтися, що коли його буде визволено з полону, він побудує цим монахам монастир у Бердичеві й віддасть із дому сімейну реліквію – чудотворну ікону Божої Матері. Минув час. Яна Тишкевича було визволено з полону і він повернувся до нормального життя. Під час поїздки до Любліна він побачив монахів. Його охопило велике здивування, бо то були монахи зі сну. Розповівши настоятелю люблінського храму свою історію, Ян Тишкевич ніскільки не вагаючись, виконав свою присягу. А 1628 року Генеральна рада в Римі затвердила заснування монастиря, визначаючи його як місіонерську семінарію. 1630 року в Люблінському Трибуналі було зроблено запис, згідно з яким свій замок та земельну ділянку в Бердичеві Ян Тишкевич віддає під костел і монастир Ордену Босих Кармелітів. Крім того, на утримання монастиря та його мешканців він відписав село Скраглівку та прибуток від своїх маєтків у сумі 1300 злотих щорічно. Вісім років тривало будівництво, а після закінчення всіх будівельних робіт Ян Тишкевич віддав костелу ікону Божої Матері, здавна відому в його родині своєю благодаттю.
За проектом архітектора Яна де Вітте у 1733 – 1754 роках, на пожертвування меценатів та власні кошти кармеліти будують верхній храм на підвалинах нижнього костелу. Згодом, ансамбль монастирських споруд було оточено оборонними мурами з бійницями, наріжними вежами та спеціальними укріпленнями, зведеними під керівництвом того ж архітектора. У ХVІІІ – ХІХ століттях Санктуарій стає осередком не тільки релігійного життя та культу Марії в Україні, а й осередком культури і доброчинності, що має великі заслуги в поширенні освіти.

Промайнули століття. Криваві війни руйнували і виганяли із Санктуарію його мешканців. Нині не лишилося жодного сліду від саркофага й сімейних поховань його засновника. Адже до 1926 року в нижньому храмі покоїлося забальзамоване тіло Яна Тишкевича, перенесене сюди 1759 року з костелу Отців Босих Кармелітів у Любліні і лише мармурова плита нагадує про це. Вже говорилося, що під час пожежі 1941 року могла згоріти й унікальна ікона. Проте дехто стверджує, що ікону було врятовано, але сліди її загубилися. Можливо вона перебуває в якійсь родині, у нащадків тих, хто рятував Санктуарій, але достовірно нічого не відомо.
Після безрезультатних пошуків оригіналу втраченої ікони на теренах України і Польщі було ухвалене рішення про написання нової, доручивши цю справу живописцю та реставратору Божені Муха-Совінській із Кракова, надаючи їй право на власну інтерпретацію написання образу олійно-смоляною технікою. В основу було покладено композицію Мадонни типу Одигрії, званої Матір’ю Божою Сніжною (оригінал знаходиться в Римі), з формалістично-кольоровою композицією, що відповідає її попередниці, та відрізняється від втраченої матеріальною структурою, розмірами і шкалою цінностей пам’ятки ХVІ століття. 1997 року вона була урочисто освячена Папою Римським Іваном Павлом ІІ у Кракові, а Конгрегація Божого Культу і Дисциплін Танете дозволила її коронацію для Санктуарію в Бердичеві. Як стверджують очевидці й мешканці Бердичева, новій іконі передалися всі чудотворні сили її попередниці. Як тут не пригадати слова, сказані отцем Вацлавом Новоковським: „Чим для Польщі є Ченстохова, для Литви – Остра Брама, тим для України є пречудовий Найблагословеннішої Матері Божої образ із Бердичева від Босих Кармелітів – Столиця і Велич нескінченного милосердя та незлічених див опіки”...

У різний час Санктуарій відвідували посли із Франції, Нідерландів, Німеччини, Австрії та Польщі. 1998 року Санктуарій відвідали нащадки Януша Тишкевича й подарували монастирю сімейну реліквію – ринграф із гербом роду Тишкевичів. Колишній посол Польщі в Україні пан Єжи Бар подарував костелу ікону Милосердя Божого. А навесні 2000 року Санктуарій став центром проведення Днів польської культури, де виступали провідні виконавці старовинної музики.

 Більш детальніше про Фортецю Пресвятої ДІви Марії

Цікаві фото та факти про Санктуарій Матері Божої Бердичівської